Сторінка батьків
Профілактика жорстокості у дітей
Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме у цей період людина потребує найбільшої уваги і захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної дитини і розвиток суспільства в цілому.
Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об΄єднаних Націй. Крім усього іншого за Конвенцією дитина має право на захист від усіх форм насильства : фізичного і психічного, образ, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;
втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
залучення до екстремістських релігійних психокультових угрупувань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Нажаль у повсякденному житті діти часто зустрічаються з жорстокістю: на телебаченні, на вулицях, в магазинах. І якщо з самого малечку вчать слухати у всьому старших, то виникає слушне запитання: „ Що ж тут слухати, і чому навчатись?!” Як відомо, першими вихователями дитини є батьки. Від того, як вони ставляться до своєї дитини, чого навчають і як виховують, залежить, наскільки гармонійним буде розвиток її та й ефективність суспільного виховання. Важливою складовою є мовленнєве спілкування з дітьми. Недарма мудрість наголошує на виховній силі слова у таких влучних народних виразах: „ Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями”, „ Добрі діти доброго слова слухають, а лихі й дрючка не бояться”, „ Вола в΄яжуть мотузками, а людину – словами”.
Вправляння і привчання у родинному вихованні посідають значне місце, а серед них, у свою чергу, найчастіше використовуються показ, тренування, нагадування, прохання, побажання, заохочення, орієнтація на суспільну думку, очікувану радість, настанови, застереження.
Необхідно вміло використовувати мовленнєві впливи, адже вихованню шкодять не тільки негативні звертання, а й недоречне захвалювання.
Важливо також з різноманітними мовленнєвими формами гнучко поєднувати й інші засоби. Так, для заохочення використовувати схвалення вчинку, подяка, нагорода, ласкавий погляд, усмішка. Важливо щоб діти усвідомили : всі і все потребують піклування та догляду. Можна порівнювати мешканців живого куточка з дітьми, про яких треба дбати. Щоб діти усвідомили свою необхідність, потрібність іншим: адже так само, як вони не можуть жити без своїх батьків, без їхнього догляду можуть загинути рослини, які в свою чергу, віддячують їм, квітнучи і розпускаючись, а пташки щебечуть свої пісні, і рибки милують око своїми гарними танцями у воді.
Ці приклади допомогли б дітям краще усвідомити, наскільки вони мають бути вдячними своїм батькам за піклування і вчилися б на їх прикладі піклуватися про інших. Тому дуже важливо батькам стати гарним взірцем для своєї малечі, а будь – яку форму покарання виключити з виховного процесу.
Слід пам΄ятати, що лише тісна взаємодія дошкільного закладу і батьків допоможе здійснити всебічний, гармонійний розвиток нової особистості, що дасть міцну основу для подальшого розвитку кожної дитини.
Що провокує стрес у дитини?
Значною мірою відрив від матері, адже мама – це головне, що було у малюка, вірніше , є і буде… Точніше, це просто «три кити», що утримують на собі малюка.
І раптом… раптом мама залишила його. Узяла й «обміняла»на роботу і цим «перекрила кисень». Його неповторна мама у світі знайшла собі якусь роботу і кинула його напризволяще серед жахливої нової обстановки і незнайомих йому дітей , яким немає діла до нього. І щоб у цій новій обстановці протриматись, йому необхідно тут поводитися не так, як удома. Але він не знає цієї нової форми поведінки і через це страждає, боячись, що щось зробить не так. А страх підтримує стрес, і утворюється хибне коло , яке, на відміну від усіх інших кіл, має точний початок – відрив від матері, розлука з матір’ю.
Отже, розлука – страх – стрес – зрив адаптації – хвороба…Але все це , зазвичай, властиво дитині з важкою або несприятливою адаптацією до дитсадка.
Педагогам, що працюють з дошкільнятами, потрібно не забувати самим і вміти пояснити батькам, що існує прямий зв’язок між адаптацією малюка в дитячому колективі та його «історією розвитку».
Наведемо анамнестичні фактори ризику, що ускладнюють адаптацію дитини до дошкільної установи.
1. До пологів (антенатальні фактори)
- Токсикоз I і II половини вагітності.
- Гострі та інфекційні захворювання матері в період вагітності.
- Загострення хронічних захворювань матері в період вагітності.
- Прийом лікарських препаратів мамою під час вагітності.
- Стресові ситуації у матері в період вагітності (конфлікти на роботі, у сім’ї, сумні вболівання).
- Вплив професійних шкідливих факторів на матір у період вагітності.
- Часте вживання алкоголю батька перед вагітністю матері.
- Паління матері в період вагітності.
2. Під час пологів (інтранатальні фактори)
- Ускладнення в пологах.
- Наявність асфіксії різного ступеня тяжкості.
- Травма під час пологів.
- Хірургічні втручання під час пологів. Несумісність резус – фактором в матері й дитини.
3. Після пологів (постнатальні фактори)
- Недоношеність або перекошеність дитини.
- Велика маса тіла (вага більше 4 кг).
- Хвороба у перший місяць життя.
- Вживання алкоголю та паління матір’ю під час грудного вигодовування.
- Штучне вигодовування дитини.
- Фонові захворювання у дитини (рахіт, діатез, гіпотрофія, анемія)
- Часті ГРВІ, гострі інфекційні захворювання у дитини до трьох років.
- Наявність хронічних соматичних і вроджених захворювань (пієлонефрит, вроджений порок серця).
- Затримка нервово-психічного розвитку.
- Незадовільні матеріально-побутові умови життя.
- Відсутність загартовувальних заходів
- Невідповідність домашнього режиму режимові в новому для дитини дошкільному закладі.
- Конфліктні стосунки в сім’ї.
- Відсутність батька або матері у дитини.
- Неправильне виховання дитини в сім’ї: гіперопіка, гіпоопіка.
Неспокійна або гіперактивна дитина
Найперше, що привертає увагу в гіперактивній дитині – це надмірна рухливість. Малюк не може тривалий час займатися однією справою. Упродовж дня гасає по квартирі, все зачіпає і перевертає, набиває синці і гулі, може вилити на себе окріп з каструлі, розбити посуд. На прогулянці потребує пильної уваги, бо може залізти в якусь шпарину, вибігти на проїжджу частину вулиці. Руки малюка в постійному русі: щось мнуть, обривають, крутять ґудзики. Він не може всидіти на місці, навіть стоїть, переминаючись з ноги на ногу. Їсть стоячи, бо на стільці йому важко всидіти. Він весь час крутиться – коли грається, дивиться телевізор, або коли йому розповідають казку.
Гіпердинамічний малюк зосереджується з великими труднощами. Якщо його щось зацікавило, він забуває про попереднє і ніколи не доводить справу до кінця. Все привертає його увагу, однак ніщо тривалий час не утримує її. Ось дитина дивиться телевізор і одночасно переводить погляд на муху на стіні, ще через секунду втручається у розмову мами і бабусі.
Малюк надмірно імпульсивний, а тому важко передбачити, що він зробить наступної хвилини. Він і сам про це не думає: побачив – схопив – побіг, тобто діє, не задумуючись про наслідки, і сам засмучується тим, що сталося. Малюк вважає, що не зробив нічого поганого, оскільки не хотів цього. І якщо гіпердинимічна дитина розбила вазу, то вважає, що вона упала сама, бо погано стояла. Вона не пам’ятає образ, не тримає зла, хоча часто конфліктує з ровесниками і відразу мириться з ними. А буває, що дитина надмірно запальна, забіякувата і не по-дитячому агресивна, жорстока.
Це наслідок глибшого ураження головного мозку та підвищеної судомної готовності.
Дехто з гіпердинамічних дітей нестерпно поводять себе зранку, інші – ввечері, тоді їх дуже важко вкласти спати. Вони і постелі граються, засинають, стоячи на колінах і ліктях, а заснувши, скидають ковдру, крутячись уві сні.
Діти, неспокійні зранку, засинають відразу і міцно сплять. Однак і про тих, і про інших кажуть: « Гарний – коли спить». Батьки переводять подих і почуваються спокійнішими, коли вкладають свого непосиду спати.
Неврівноважена, імпульсивна поведінка дитини втомлює батьків. Це призводить до того, що вони частіше вдаються до негативних засобів впливу на неї, ніж позитивних. Мати постійно контролює її поведінку, обмежує свободу. Натомість, спільних занять, достатнього емоційного спілкування між матір’ю і малюком не відбувається.
Мати порівнює його з іншими дітьми, і це виявляється не на його користь. Сина чи доньку постійно докоряють, сварять, можуть вдаватися до непомірних пересторог і навіть дресирування. З часом, ці заходи переконують малюка в тому, що він найгірший. У нього порушена надмірно збудлива нервова система. Тому він озлоблюється і починає агресивно протестувати. У відповідь на постійні зауваження, тиск, вдається до агресивної реакції, спрямовуючи своєю енергію на менших, слабших або тварин.
Таким чином, найхарактернішими ознаками гіперактивної поведінки у дитини є надмірна рухова активність, неспроможність утримувати увагу. Пік прояву її припадає 6-7 років із повторним розвитком, за сприятливих умов, у 14-15 років.
Однак ознаки гіперактивної поведінки, які діагностують у малюка вже до року, внаслідок неправильного виховання найінтенсивніше виявляються з 13 років і пізніше, визначаючи, таким чином, доля вже дорослої людини.
Гіперактивність у дітей виникає внаслідок порушення мозкової функції, тобто ураження кори головного мозку через кисневу недостатність, мікро пологові травми.
Найчастіше такий стан спостерігається у новонароджених з великою масою або тих, що народилися під час затяжних чи стрімких пологів Оскільки важкі ураження кори головного мозку в таких дітей відсутні, такі пологи вважають нормальними, а стан новонародженого – задовільним. Наслідки мінімальної мозкової дисфункції проявляються пізніше і спостерігаються у кожної 5-6-ї дитини.
Американські психологи П.Бейкер і М. Алворд визначили основні показники гіперактивності у дітей.
Дефіцит активної уваги
1. Непосидюча, їй важко тривалий час утримувати увагу.
2. Не слухає, коли до неї звертаються.
3. З великим бажанням береться до справи, однак ніколи не доводить до кінця.
4. З труднощами організовує діяльність.
5. Часто губить речі.
6. Уникає нудних завдань, і тих, що вимагають інтелектуальних зусиль.
7. Надмірно забудькувата.
Ознаки рухової розгальмованості
1. Постійно крутиться.
2. Виявляє ознаки неспокою (стукає пальцями, бігає, кудись залазить).
3. Спить значно менше, ніж інші діти, навіть у немовлячому віці.
4. Надто говірлива.
Ознаки імпульсивності
1. Починає відповідати недослухавши запитання.
2. Не спроможна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває співрозмовника.
3. Погано зосереджує увагу.
4. Не може дочекатися винагороди ( якщо між дією і винагородою є пауза).
5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінку не керує правилами.
6. У процесі виконання завдання веде себе по-різному і демонструє різні результати. На одних заняттях дитина спокійна, на інших – ні.
Якщо у віці до 7 років мають місце хоча б шість із перелічених ознак, батьки, вихователі, вчителі можуть передбачити, але не ставити діагноз, що дитина, за якою вони спостерігають, гіперактивна.
ІНФОРМАЦІЯ
про кількість вільних місць у групах Валківського ДНЗ "Яблунька"
(станом на 01.02.2016)
Валківський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Яблунька»Валківської міської ради, Валківського району Харківської області | м. Валки,вул. Маяковського,18тел. (05753)5-12-73 | Сонечко(2 – 3 роки) | |
Бджілка(3 – 4 роки) | | ||
Ромашка(5 – 6 років) |
|
